волоцюга

1. Людина, яка постійно переходить з місця на місце, веде бродяче життя; бурлака, бродяга, волочай.

2. Перен. Людина, яка не має постійного місця проживання або роботи, веде безладний, марнотратний спосіб життя; гультяй, ледар.

Приклади вживання слова

волоцюга

Приклад 1:
Мій волоцюга заявив на цю тему, що йому шкода її й що вона справжня товаришка. V) Це запізніле співчуття донжуана досить розлютило мене, і поки зблідлий перелесник пригинався тихше води за моєю спиною, я показувала язика в бік вапоретто, котрий, на щастя, відходив кудись далеко, на Лідо, а, можливо, й на Кйоджу, Пеллестріну, Сицілію або й Польщу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Хабаль — розпусник, гульвіса, волоцюга, любовник. Халасувати — їсти поспішаючи, давлячись («халасував, аж йому очі вилазили»).
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 3:
Пройдисвiт, волоцюга, та й бiльш нiчого. Ти думаєш, що я до Гната?..
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”