1. (заст.) Стебло збіжжя, солома; також — колосся, сніп.

2. (діал.) В’язка, пучок, жмут чогось (наприклад, льону, конопель, сіна).

3. (у літературній мові, рідко) Частина рослини, що несе на собі квіти або плоди; суцвіття, плодоносна гілка.

1. Високі стебла з колоссям злакових культур (жита, пшениці, вівса тощо), що залишаються на полі після жнив; жнив’я, стерня.

2. Заст. Довге волосся, грива, чуприна.

3. Заст. Високі стебла, пагони трав’янистих рослин, бур’ян.

Волоток — те ж саме, що волотка: довга палиця, жердина, якою підтримують волот (верхній край, крокви) солом’яного даху, скирти або стіг під час будівництва.

Волоток — діалектна назва рослини волот або волошки (вид декоративних рослин з родини айстрових, зазвичай з синіми квітками).

Волоток — у давнину: невеликий прапор, стяг на довгому держаку; хоругва.

1. (заст.) Велетень, гігант; могутня людина надзвичайного зросту.

2. (поет., перен.) Визначна, велика в духовному чи творчому плані людина; титан.

3. (іст.) Назва одного з племен або соціальних груп у слов’янських народів у давнину.

4. (бот., діал.) Рослина з високим, товстим стеблом, зазвичай злак; волітка.

1. Тонка, міцна нитка з природного або штучного волокна, що використовується у рибальстві для виготовлення здебільшого прозорих сіток, волоків, ятерів та інших знарядь лову.

2. У техніці та побуті — тонка, міцна нитка або жилка з синтетичного матеріалу (наприклад, поліаміду), що застосовується для шиття, в’язання сіток, у такелажних роботах.

Волосіння — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.