Словник Української Мови
1. Стосується електротехніки — галузі науки і техніки, що вивчає та використовує явища, пов’язані з електричним струмом, для практичного застосування (генерування, передавання, розподіл, перетворення енергії).
2. Призначений для роботи з електричним струмом, пов’язаний з технікою, що використовує електрику.
3. Стосується навчального закладу, факультету, дисципліни тощо, що готує фахівців у галузі електротехніки.
1. Рід водоростей родини волосянкових, що ростуть у прісних водоймах у вигляді тонких довгих ниток темно-зеленого кольору; нитчастка (рід Batrachospermum).
2. Застаріла народна назва деяких видів тонких нитчастих водоростей, що утворюють у водоймах скупчення, схожі на коси або пучки волосся.
Гейзерит — мінерал, різновид опалу, що утворюється у вигляді натічних кір поблизу гейзерів та гарячих джерел; складається переважно з кремнезему.
1. Груба, незручна одіж з волосі або козячої шерсті, яку в давнину носили християнські аскети, черці та пустельники для утиску плоті та покаяння.
2. Застаріла назва волосяної сорочки або жилетки, яку носили на тілі для захисту від холоду або з лікувальною метою.
3. Переносно: важке, сповнене страждань життя, повне позбавлень і труднощів; символ важкої долі або покаяння.
Галузь науки та техніки, що вивчає закони та явища, пов’язані з отриманням, розподілом, перетворенням і використанням електричної енергії, а також розробляє відповідні прилади, апарати та обладнання.
Навчальна дисципліна, що викладає теоретичні основи та практичні застосування знань про електрику.
Супкупність технічних засобів, пристроїв і систем, призначених для виробництва, передачі та використання електричної енергії в народному господарстві та побуті.
Волосуватість — властивість або стан волосся, що характеризується його густотою, довжиною, об’ємом або іншими якісними ознаками.
Волосуватість — у ботаніці: ознака рослин, що полягає у наявності численних, часто довгих і м’яких волосків на поверхні стебел, листя, квіток або плодів.
Волосуватість — у техніці та матеріалознавстві: дефект поверхні металу (переважно сталі) у вигляді тонких, волосоподібних тріщин або ворсистості, що виникає під час механічної обробки або лиття.
1. Адміністративно-територіальна одиниця в Київській Русі, а згодом у Великому князівстві Литовському та на українських землях у складі Російської імперії до початку XX століття, що об’єднувала кілька сіл або сільських громад.
2. Сільська адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування в Україні з 2015 року, що утворюється одним або кількома селами та/або селищами.
3. У широкому, історичному значенні — певна територія, область, край, земля, що перебуває під владою князя або іншого правителя.
Фахівець з електротехніки, який займається монтажем, налагодженням, експлуатацією або ремонтом електротехнічного обладнання та електричних систем.
1. Гаряче джерело, яке періодично вивергає струмінь води та пари на значну висоту в результаті вулканічної активності в глибинах Землі.
2. Пристрій для миття посуду, інших предметів або поверхонь гарячою водою під тиском, що подається струменем.
3. (переносне значення) Про людину або явище, що виявляє себе раптово, бурхливо та енергійно.
1. У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, намісник князя або великого князя, що керував волосттю (адміністративно-територіальною одиницею), здійснював суд, збирав данину та керував місцевим ополченням.
2. У пізніший період (наприклад, у Гетьманщині) — власник або орендар великого земельного володіння (маєтку), який мав адміністративну та судову владу над його мешканцями.
3. У переносному значенні (застаріле або іронічне) — той, хто володіє чим-небудь, розпоряджається; владика, володар.