волость

1. Адміністративно-територіальна одиниця в Київській Русі, а згодом у Великому князівстві Литовському та на українських землях у складі Російської імперії до початку XX століття, що об’єднувала кілька сіл або сільських громад.

2. Сільська адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування в Україні з 2015 року, що утворюється одним або кількома селами та/або селищами.

3. У широкому, історичному значенні — певна територія, область, край, земля, що перебуває під владою князя або іншого правителя.

Приклади вживання

Приклад 1:
Старий Кайдаш тільки рукою махнув, розпрягаючи воли: були пани, шляху не розкопали, настала волость, а шлях все-таки не розкопаний. — Не буду ж і я його копать.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
имэяше волость свою Полтескъ. слышавше же Володимеръ разгнэвасz w тои рэчи wже ре?
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
«До кого ж би менi ще пiти?» — думав вiн i побачив зараз же бiля школи волость. Повернув до неї.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |