Значення
-
Феліцата — власна назва, що походить від латинського слова «felicitas» (щастя, успіх); в українській мові може вживатися як жіноче ім’я або як поетичний символ щастя, добробуту та благополуччя.
-
Феліцата — у літературі та мистецтві персоніфікований образ щастя, доброї долі, часто втілений у жіночому образі (наприклад, у одах XVIII століття).
-
Феліцата — історична особа, ранньохристиянська свята (мучениця Феліцата Римська), шанована в католицькій та православній традиціях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. феліцата, р. феліцати, д. феліцаті, з. феліцату, о. феліцатою, м. феліцаті, к. феліцато
Походження слова (Етимологія)
Слово «Феліцата» походить від латинського імені Felicitas, що означає «щастя, удача». Це ім’я було поширене в християнській традиції завдяки святій Феліцаті, яка зазнала мученицької смерті. В українській мові воно з’явилося через церковнослов’янське посередництво. Ім’я символізує благополуччя та божественну милість.