Значення
-
Власна назва богині щастя та добробуту в римській міфології (від лат. Felicitas), яку шанували як уособлення успіху та процвітання.
-
Застаріла поетична назва, що вживалася в значенні “щастя”, “блаженство”, “доля” (переважно у літературних творах XVIII–XIX століть під впливом оди Г. Р. Державіна “Фелица”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. феліц, р. феліца, д. феліцові, з. феліц, о. феліцом, м. феліці, к. феліце