волостель

Значення

1. (Історія) –

   У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, намісник князя або великого князя, що керував волосттю (адміністративно-територіальною одиницею), здійснював суд, збирав данину та керував місцевим ополченням.

2. (Історія) –

   У пізніший період (наприклад, у Гетьманщині) — власник або орендар великого земельного володіння (маєтку), який мав адміністративну та судову владу над його мешканцями.

3. (Історія) –

   У переносному значенні (застаріле або іронічне) — той, хто володіє чим-небудь, розпоряджається; владика, володар.

Правопис та відмінювання