1. Відповідно до принципів моралі, чесно, благородно; з великою сумлінністю та відданістю.
2. (Застаріле) Доброякісно, старанно, ретельно (про виконання роботи).
-
козакуватися
1. Проявляти козацькі риси характеру, поводитися сміливо, відважно, мужньо, на кшталт козака.
2. Гратися, змагатися у ролі козаків, наслідувати козаків у дитячій чи ігровій ситуації.
3. (переносно) Бути гордим, незалежним, відстоювати свою гідність та права.
-
козакувати
1. Бути козаком, перебувати на козацькій службі, вести життя, притаманне козакам.
2. Перен. Поводитися сміливо, рішуче, мужньо; проявляти відвагу та самопожертву.
3. Розм. Гуляти, веселитися, бенкетувати.
-
доброчесний
1. Який відрізняється високою моральністю, чесністю, сумлінністю і гідністю у своїй поведінці та ставленні до інших; порядний, чесний.
2. Який відповідає вимогам моралі, честі; гідний, похвальний (про вчинки, дії).
-
козакування
1. Історичний термін, що означає спосіб життя, військову та суспільну діяльність козаків, особливо на Запорозькій Січі; перебування в козацькому стані, участь у козацьких походах і битвах.
2. Переносно — мужня, відважна поведінка, вчинки, гідні козака; прояв безстрашності, удальства та благородства.
-
доброхіть
Доброхіть — прислівник, що означає добровільно, за власним бажанням, без примусу чи зобов’язання.
-
козакин
1. (істор.) Коротке верхнє чоловіче вбрання з накладними кишенями, подібне до козацького жупана, яке було поширене в Україні у XVII–XVIII століттях.
2. (перен., заст.) Людина, яка намагається наслідувати козацькі звичаї або видає себе за козака; часто вживається з відтінком несхвалення або іронії.
-
доброхітно
1. Добровільно, без примусу чи винагороди, виходячи з власної ініціативи та щирої готовності допомогти або зробити щось.
2. (Застаріле) Щиро, від щирого серця, з добрими намірами.
-
козак
1. Вільнонайманий воїн, член козацького війська, що в XV–XVIII століттях проживав на території України (Гетьманщини, Запорозької Січі, Слобожанщини) та брав участь у бойових діях, оборонних походах і повстаннях, мав особливі права та самоврядування.
2. Представник козацького стану, соціальної та національної групи в Україні, що мала власну військову організацію, культуру, побут і традиції.
3. У широкому значенні — вільна, незалежна, мужня людина з почуттям гідності; символ національного духу та боротьби за волю українського народу.
4. У історії Росії — служивий чоловік у козацьких військах (донських, кубанських, терських тощо), що ніс військову службу на особливих умовах, часто на прикордонних землях.
5. Розм. Про спритного, досвідченого в якійсь справі чоловіка (наприклад, «морський козак», «лісовий козак»).
6. Заст. У словосполученні «козак-джура» — молодий козак, учень, помічник.
-
доброхітний
Який належить доброхіту, пов’язаний з ним; властивий доброхіту.