Словник Української Мови
1. Фольклорний персонаж, хитра та вперта коза з українських казок, зазвичай антагоніст, що своєю впертістю, егоїзмом та неслухняністю завдає неприємностей іншим персонажам, але врешті-решт буває покарана.
2. Переносно — про вперту, свавільну, норовливу, часто егоїстичну людину (переважно жінку або дитину), яка не слухається, чинить на власний розсуд і створює проблеми оточенню.
Якісно, міцно, надійно, з використанням добрих матеріалів і ретельної роботи (про виготовлення чогось).
Добре, ґрунтовно, старанно (про виконання, організацію чогось).
1. Рід ссавців родини бикових, що включає домашніх кіз та їхніх диких родичів (наприклад, безоаровий козел, винторогий козел), які характеризуються порівняно невеликими розмірами, рогами різної форми, часто з борідкою та витривалістю до суворих умов.
2. Самка представників роду кіз; домашня тварина, що утримується для отримання молока, м’яса, шерсті та шкіри.
3. Розмовна назва для антилопи гну, поширена в українській літературі та фольклорі, особливо в описі фауни Африки.
4. Застосовується у складі назв деяких інших тварин, наприклад, “морська коза” (вид риби), що вказує на певну схожість (наприклад, наявність “рогів”-виростів) з цим домашнім тваринами.
5. У переносному значенні — про вперту, неслухняну або бунтівну жінку або дівчину.
1. Якісний, міцний, надійний, добре зроблений (про предмети, матеріали).
2. Ґрунтовний, солідний, серйозний (про роботу, дослідження, знання тощо).
3. Заслужений, поважний, що має добру репутацію (про людину).
1. Зменшувально-пестливе від слова “кожух”: коротке верхнє зимове вбрання з овечої чи іншої шкіри, часто прикрашене вишивкою або іншим декором.
2. (переносне значення) Тонкий шар чого-небудь, що вкриває поверхню, накриття (наприклад, сніговий кожушок, інійний кожушок).
3. (у ботаніці) Пухнасте, вовнисте покриття на пагонах, листках або плодах деяких рослин.
4. (у зоології) Густе, тепле хутро тварини, особливо взимку.
1. (рідк.) Якісно, міцно, надійно; так, як належить доброму, якісному виробу або матеріалу.
2. (перен., рідк.) Доброчесно, з добрими намірами; по-доброму, прихильно.
1. Майстер, який виготовляє хутряні вироби (кожухи, шапки, рукавиці тощо) або торгує ними.
2. Заст. Власник або наймач овечої отари, який одягався в кожух.
3. Іст. У Гетьманщині XVII–XVIII століть — козак або міщанин, який не мав достатнього майна для несення повноцінної військової служби та виконував допоміжні обов’язки, часто вдягаючись у простий кожух (кожух).
Кожушище — власна назва села в Україні, розташованого в Білоцерківському районі Київської області.
1. (Про людину) Такий, що має добрий, лагідний характер; доброзичливий, м’якосердий.
2. (Заст. та діал.) Який має добру, міцну будову або якість; добротний, ґрунтовний.
Кожушисько — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.