1. Вільнонайманий воїн, член козацького війська, що в XV–XVIII століттях проживав на території України (Гетьманщини, Запорозької Січі, Слобожанщини) та брав участь у бойових діях, оборонних походах і повстаннях, мав особливі права та самоврядування.
2. Представник козацького стану, соціальної та національної групи в Україні, що мала власну військову організацію, культуру, побут і традиції.
3. У широкому значенні — вільна, незалежна, мужня людина з почуттям гідності; символ національного духу та боротьби за волю українського народу.
4. У історії Росії — служивий чоловік у козацьких військах (донських, кубанських, терських тощо), що ніс військову службу на особливих умовах, часто на прикордонних землях.
5. Розм. Про спритного, досвідченого в якійсь справі чоловіка (наприклад, «морський козак», «лісовий козак»).
6. Заст. У словосполученні «козак-джура» — молодий козак, учень, помічник.