1. Дати право, можливість або дозвіл комусь щось зробити, надати згоду на щось.
2. Припустити, допустити можливість чогось, вважати щось прийнятним або можливим.
3. (у конструкції з інфінітивом) Дати змогу, спричинити настання якоїсь дії або стану.
-
колючковий
1. Який стосується родини колючкових (Gasterosteidae) — невеликих прісноводних та морських риб, що мають на спині вільні колючки перед спинним плавцем.
2. Який належить до роду колючка (Gasterosteus) або споріднених родів з цієї родини.
-
колючка
1. Рослина з гострими шипами або колючками, зокрема будь-яка з видів роду будяк, татарник та інших подібних.
2. Зменшливо-пестлива форма до слова “колючка” у значенні невеликий гострий шип, голка (наприклад, у кактуса, шипшини).
3. Розмовна назва колючого дроту.
-
дозволенний
1. Такий, що дозволений, на який є офіційний дозвіл, санкція, права; легальний, санкціонований.
2. Припустимий, допустимий згідно з певними правилами, нормами або умовами.
-
колючий
1. Такий, що має гострі кінці або виступи, здатні уколоти, вп’ястися (про предмети, рослини тощо).
2. Такий, що викликає відчуття подразнення або поколювання на шкірі, слизових оболонках (про тканини, рослини, харчові продукти).
3. Переносно: різкий, образливий, прикрий на слух (про слова, мову, тон).
4. Переносно: такий, що викликає неприємне, болюче відчуття (про погляд, посмішку тощо).
-
дозволений
1. Такий, що дозволено, на який є дозвіл; санкціонований, допустимий, легальний.
2. У поєднанні з інфінітивом: такий, що має право, можливість щось робити; уповноважений.
-
колючи
1. Прислівник до прикметника “колючий”, що означає: таким чином, який може колоти, уражати гострими кінцями або краями; гостро, ущипливо.
2. Переносно: різко, образливо, уїдливо (про слова, мову, тон).
-
колюче
1. Таке, що має гострі виступи, шипи або голки, здатні впиватися, уколювати (про рослини, предмети тощо).
2. Таке, що викликає відчуття подразнення або поколювання на шкірі, слизових оболонках (про тканини, рослини тощо).
3. Переносно: різке, образливе, прикме, що зачіпає, ранить почуття.
-
дозводити
1. Доводити до певного стану, рівня або межі; завершувати щось, доводячи до кінця.
2. У техніці, будівництві: доводити будівлю, споруду або її частину до стану готовності, завершувати зведення.
3. Застаріле: приводити когось або щось до певного місця; допроваджувати.
-
колюх
1. (діал.) Назва рослини з родини айстрових, що має колючі листки та суцвіття; татарник, будяк.
2. (діал.) Збірна назва для різних колючих рослин, зокрема будяків, чортополоху, татарника.
3. (перен., розм.) Про колючу, неприємну в спілкуванні людину.