Словник Української Мови
1. Поглинути їжу, пережуючи та ковтаючи; спожити їстівне.
2. Використати щось у їжу, спожити певний продукт (наприклад, з’їсти яблуко).
3. Розібрати, знищити, пошкодити щось (переважно про комах, грибок, хімічні речовини тощо).
4. У переносному значенні: витратити, поглинути щось повністю (про ресурси, кошти, час).
5. У розмовній мові: отримати негативну оцінку, зазнати невдачі (наприклад, з’їсти двійку).
6. У грубій розмовній мові: завдати поразки, перемогти когось у суперечці, змаганні.
1. Прикметник, утворений від слова «з’їзд» (збори, конференція, конгрес); стосовний до з‘їзду, пов’язаний із його проведенням, учасниками або матеріалами; такий, що відбувається під час з’їзду або призначений для нього.
2. Прикметник, утворений від слова «з’їзд» у значенні місця, де відбуваються з’їзди; стосовний до приміщення, будівлі або території, де проводяться конференції та зібрання.
1. Зібратися в одному місці, прибути кудись (переважно про групу людей, часто з різних місць).
2. (розм.) З’їхати, зібратися докупи для спілкування, зустрічі.
3. (перен., розм.) Зійтися, зібратися в одній точці (про лінії, дороги тощо).
1. Пересуваючись на транспортному засобі або верхи, відвідати якесь місце, побувати десь; здійснити поїздку.
2. Об’їздити, відвідати кілька місць або багато чого, пересуваючись на транспортному засобі.
3. Розм. Від поїздки, тряски стати непридатним, зношеним; зіпсуватися від їзди.
4. Розм. Зісковзнути, зіслізнути (про що-небудь, що було надіто або прикріплено).
1. Велике зібрання представників якоїсь організації, партії, професійної спільноти або прихильників певної ідеї для обговорення найважливіших питань, вироблення рішень, обрання керівних органів тощо; конгрес.
2. Зустріч, зібрання навколо певної події або з приводу чогось; сходження в одне місце багатьох людей.
3. Місце, де з’єднуються або розходяться дороги, шляхи, колії; роздоріжжя, перехрестя, розв’язка.
4. Похилий спуск, схил на дорозі; місце, де дорога йде вниз.
5. Дія за значенням дієслова «з’їжджати(ся)»; спускання з чогось або збігання в одне місце.
1. (про тварин) Збиратися докупи, з’єднуватися в зграю, стадо для спільного пересування або проживання.
2. (перен., розм.) Збиратися, сходитися в одному місці групою людей (часто з відтінком неодобрення).
3. (перен., розм.) Поступово зменшуватися в обсязі, стискатися, ущільнюватися (наприклад, про ґрунт, матеріал).
1. (про волосся, шерсть, пір’я тощо) Збитися, зім’ятися, зіпсуватися від лежання, тісного контакту з чимось, утворивши злиплі, сплутані ділянки.
2. (перен., розм.) Зіпсуватися, втратити свій вигляд або властивості від неправильного зберігання, довгого невикористання (наприклад, про тканину, папір).
3. (перен., розм.) Стати млявим, апатичним, втратити бадьорість, енергію (про людину).
1. (Про дорогу, шлях) Такий, по якому часто їздять; добре проїжджений, накатаний.
2. (Переносно) Дуже звичний, знайомий, банальний; такий, що часто трапляється або вживається.
1. Рухатися з різних боків, напрямків до одного місця, збиратися в одному пункті (про людей, транспорт).
2. Сходитися, стикатися в одній точці (про лінії, дороги, колії тощо).
3. Збиратися, сходитися разом у значній кількості (про людей, часто з певною метою).
4. Розм. Поступово зменшуватися, спадати, зникати (про пухлину, набряк тощо).