ж

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Сьома літера українського алфавіту, що позначає дзвінку задньоязикову проривну зімкнену приголосну фонему [ʒ] (на письмі передається також диграфом «зг»).

2. (Лінгвістика) –

   Умовне позначення предмета, явища або поняття в переліках, класифікаціях, формулах тощо (наприклад, пункт «ж» у списку, розділ «ж» у документі).