Древослів

Словник Української Мови

  • з’їжджати

    1. Рухатися вниз, спускатися з якоїсь висоти, пересуватися з вищого місця на нижче (зазвичай про транспорт, людей або предмети).

    2. Пересуватися, їхати з одного місця в інше, залишаючи попереднє місце проживання або перебування.

    3. Зміщуватися, ковзати вбік або вниз від свого початкового положення (про предмети).

    4. Збиратися, прибувати кудись у значній кількості (про людей, транспорт).

    5. З’їжджати з чогось: втрачати навички, здатності, погіршуватися в якості; також відступати від принципів, моральних норм.

  • з’їждже

    1. З’їждже — це село в Україні, яке входило до складу Овруцького району (нині Коростенський район) Житомирської області. Воно розташоване в поліському краї, неподалік від кордону з Білоруссю. Через аварію на ЧАЕС та радіоактивне забруднення село було віднесене до зони безумовного (обов’язкового) відселення

    2. (Заст., діал.) Те саме, що й “з’їзд” — місце, де сходяться, з’їжджаються дороги; роздоріжжя, перехрестя шляхів.

  • з’їдливо

    1. У спосіб, властивий до з’їдливості; глузливо, уїдливо, язвительно, з їдким сарказмом.

    2. (перен.) Різко, болюче, прикро (про критику, зауваження тощо).

  • з’їдливий

    1. Який висловлює злість, глузування або неприязнь через ущипливі, уїдливі зауваження; уїдливий, дошкульний.

    2. Який має властивість роз’їдати, руйнувати поверхню чогось; корозійний.

  • з’їдини

    1. (заст.) Те саме, що з’їдки — уїдливі, глузливі слова, насмішки, зіпсовані стосунки між людьми через сварки та взаємні образи.

    2. (діал.) Залишки їжі, недоїдки; те, що залишилося на посуді після їди.

  • з’їди

    1. (у множині) Власна назва давньогрецького міфологічного племені, яке, за переказами, жило на півночі Європи та харчувалося насінням, корінням і плодами; часто ототожнюється з іншими етнічними групами, що жили за межами античного світу.

    2. (у множині) У переносному значенні — люди, які ведуть дуже скромний, аскетичний спосіб життя, живуть усамітнено або харчуються простою, рослинною їжею.

  • з’їдений

    1. Такий, що був повністю або частково спожитий у їжу, поглинений в процесі їдіння.

    2. (Переносно) Такий, що був пошкоджений, знищений або з’їждений чимось (наприклад, кислотою, іржею, комахами, грибком).

    3. (Розм., переносно) Про людину: дуже худий, зморщений, з виглядом знесиленого або хворобливого.

  • з’їдатися

    1. Взаємно поїдати один одного, знищувати один одного (про тварин, організми).

    2. Роз’їдатися взаємною дією (про хімічні речовини, метали тощо).

    3. Розтрачуватися, витрачатися на їжу, харчування (про кошти, запаси).

    4. Зношуватися, руйнуватися від тривалого вживання, тертя (про одяг, взуття, предмети).

    5. Зникати, стиратися (про фарбу, написи, зображення).

  • з’їдати

    1. Поглинати їжу, ковтати їстівне; їсти (про людину, тварину).

    2. Роз’їдати, поїдати, руйнувати поверхню чогось (про хімічні речовини, корозію, комах тощо).

    3. Витрачати, споживати щось у великій кількості або поступово (про ресурси, кошти, час).

    4. (перен.) Мучити, гризти, викликати тривогу або почуття провини (про думки, сумніви, почуття).

    5. (перен., розм.) Різко критикувати, лаяти когось.

  • з’їдання

    1. Дія за значенням дієслова “з’їдати” — споживання їжі, поїдання чого-небудь до кінця або в значній кількості.

    2. (переносно) Руйнування, пошкодження, знищення чогось внаслідок корозії, дії хімічних речовин, мікроорганізмів тощо.

    3. (переносно, розмовне) Витрачання, поглинання великих коштів, ресурсів або часу.