• асортиментність

    Властивість асортименту, що характеризує наявність у ньому різноманітних видів, сортів, типів, моделей, розмірів тощо однорідної продукції або товарів.

  • асорті

    1. Набір різноманітних продуктів (переважно солодощів, фруктів, горіхів) або предметів одного призначення, але різних видів, сортів, кольорів тощо, що пропонується споживачеві як єдиний комплект або подається разом.

    2. Кулінарна страва або десерт, що складається з різних видів фруктів, ягід, горіхів або інших інгредієнтів, зібраних разом, часто під соусом, в желе або як начинка.

    3. У торгівлі — структура товарного підприємства, перелік груп, видів, різновидів, сортів товарів, що є в наявності для продажу.

  • асоціатив

    1. У психології та когнітивних науках — людина, яка має здатність до яскравих та швидких асоціацій (уявних зв’язків між поняттями, образами, ідеями).

    2. У лінгвістиці та семіотиці — слово, поняття або знак, що викликає в свідомості певну сукупність уявлень, образів або інших понять завдяки внутрішнім зв’язкам (на відміну від прямого, денотативного значення).

    3. У математиці та інформатиці — оператор або функція, що має властивість асоціативності, тобто результат її застосування до декількох елементів не залежить від порядку виконання операцій (наприклад, додавання або множення чисел).

  • асоціативно-допоміжний

    1. (про метод запам’ятовування) Заснований на використанні асоціацій (зв’язків між поняттями, образами) як основного допоміжного засобу для кращого засвоєння інформації.

    2. (про засіб, техніку) Який виконує допоміжну, підпорядковану роль у процесі навчання або запам’ятовування шляхом створення асоціативних зв’язків.

  • асоціативно-ланцюжковий

    1. (лінгв.) Позначає спосіб зв’язування думки в мовленні, при якому кожна наступна фраза або думка виникає на основі асоціації з попередньою, утворюючи своєрідний ланцюжок, а не підпорядковується єдиному загальному задуму; характерний для ситуативного, ненапнулого мовлення.

    2. (психол.) Стосується методу або процесу, при якому один образ, поняття або ідея викликає наступний через асоціацію, формуючи послідовний ланцюг мислення або спогадів.

  • асоціативно-образний

    1. Пов’язаний зі створенням або сприйняттям образів через асоціації, коли одне явище, поняття чи відчуття викликає в уяві інше на основі подібності, суміжності або контрасту.

    2. Характерний для творчого мислення або мистецького способу відображення дійсності, що ґрунтується не на прямому описі, а на вільному поєднанні уявлень, що виникають у свідомості.

  • асоціатор

    1. Особа, яка займається створенням асоціацій (об’єднань, спілок) або бере активну участь у їх діяльності; організатор, член асоціації.

    2. У математиці (теорія алгебр): елемент бінарної операції, що показує ступінь її відхилення від асоціативності; формальний вираз, який дорівнює нулю для асоціативних операцій.

  • асоційовний

    1. (у психології) такий, що стосується асоціацій (психічних зв’язків між явищами, поняттями, образами); що працює, функціонує на основі таких зв’язків.

    2. (у лінгвістиці) такий, що стосується асоціацій між мовними одиницями (наприклад, словами) за їх значенням, формою або звучанням; пов’язаний з виникненням у свідомості одних мовних елементів при сприйнятті інших.

  • асгрофізичний

    1. (в астрономії) що стосується астрофізики — розділу астрономії, який вивчає фізичну природу, будову, хімічний склад та еволюцію космічних об’єктів (небесних тіл) і Всесвіту в цілому.

    2. (переносно) надзвичайно складний, абстрактний або грандіозний за масштабами, що нагадує про закони та явища космічного масштабу.

  • а-секко

    1. (від іт. a secco — насухо) В образотворчому мистецтві — техніка стінного живопису, при якій фарби наносяться на висохлу штукатурку; фреска по сухому ґрунту, на відміну від техніки «буон фреско», де робота ведеться по вологій.

    2. В музиці — спосіб виконання речитативу, при якому співак супроводжується окремими, переважно акордовими, звуками на клавішному інструменті, що виділяють ритмічну структуру; речитатив секко.