Словник Української Мови
Адаптоген — речовина природного (рослинного, тваринного або мінерального) походження, яка підвищує неспецифічну стійкість організму до широкого спектру шкідливих впливів фізичного, хімічного та біологічного характеру, сприяючи нормалізації його функцій та зберігаючи гомеостаз.
Адаптоген — лікарський засіб або біологічно активна добавка на основі таких речовин, що використовується для покращення адаптаційних можливостей організму, збільшення працездатності та стійкості до стресу.
Адаптогенез — біологічний термін, що означає процес формування та розвитку адаптацій (пристосувань) організмів до змінних умов навколишнього середовища в ході еволюції.
Адаптогенез — у фармакології та медицині: процес підвищення неспецифічної опірності організму до шкідливих впливів різної природи (фізичних, хімічних, біологічних) за допомогою спеціальних засобів — адаптогенів.
Адаптогени — це група природних рослинних або рідше тваринних речовин, які підвищують неспецифічну стійкість організму до широкого спектру шкідливих впливів фізичного, хімічного та біологічного походження, сприяючи нормалізації його функцій та здатності адаптуватися до стресових умов.
У фармакології та медицині — лікарські засоби (переважно на основі рослинної сировини, як-то женьшень, елеутерокок, родиола рожева тощо), що мають загальнозміцнювальну дію та допомагають організму протистояти стресу, стомленню та несприятливим факторам навколишнього середовища.
1. Розділ фізіології та медицини, що вивчає процес адаптації органів чуття (зокрема зору) до змін освітлення та методи його дослідження.
2. Сукупність методів і прийомів об’єктивного вимірювання часу та динаміки адаптації зору до темряви або до світла за допомогою спеціальних приладів — адаптометрів.
Адаптомір — власна назва пристрою для вимірювання адаптаційних можливостей організму людини, розробленого в Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України.
1. Призначений для адаптації, що служить для пристосування, упорядкування чогось до певних вимог або умов.
2. Здатний до адаптації, що має властивість пристосовуватися.
1. У мусульманському праві: згідно з місцевим звичаєм, традицією, що має юридичну силу поряд із офіційним законодавством.
2. У переносному значенні: звичайно, традиційно, заведено (у певному середовищі, місцевості).
Адамантома — рідкісна доброякісна пухлина, що розвивається з клітин епітелію емалевого органу, зазвичай у щелепних кістках, яка містить емалеподібну речовину та може мати кистозну будову; адамантінома.
1. (минералогія) Різновид гірського кришталю, який має молочнобілий колір через мікроскопічні порожнини та тріщини всередині кристала; цей напівпрозорий кварц іноді використовують у ювелірній справі.
2. (поетичне, застаріле) Міцний, непохитний, твердий як криця (у переносному значенні); символ непорушності та твердості.
1. (у зоології, щодо голкошкірих) такий, що розташований або орієнтований у напрямку від амбулакральних рядів до проміжних (інтерамбулакральних) рядів пластин панцира.