1. (від іт. a secco — насухо) В образотворчому мистецтві — техніка стінного живопису, при якій фарби наносяться на висохлу штукатурку; фреска по сухому ґрунту, на відміну від техніки «буон фреско», де робота ведеться по вологій.
2. В музиці — спосіб виконання речитативу, при якому співак супроводжується окремими, переважно акордовими, звуками на клавішному інструменті, що виділяють ритмічну структуру; речитатив секко.