Словник Української Мови
1. Додати кислоти або кислої речовини до чогось, щоб збільшити кислотність середовища, розчину, продукту тощо.
2. У хімії та технологіях: навмисно знизити рН середовища, зробивши його кислотним.
3. У розмовній мові: діяти або говорити так, що викликає неприємне, похмуре, “кисле” враження, зіпсувати настрій.
Закисленість — стан ґрунту, води або іншого середовища, що характеризується підвищеною концентрацією кислот (іонів водню) і низьким значенням pH.
Закисленість — властивість хімічного середовища бути кислим, наявність кислотних компонентів, що визначають його агресивність або непридатність для певних біологічних чи технічних процесів.
1. (хім., техн.) Процес набуття кислих властивостей, підвищення кислотності середовища (розчину, ґрунту, продукту тощо) внаслідок хімічних реакцій або діяльності мікроорганізмів.
2. (с/г, екол.) Погіршення стану ґрунтів, пов’язане зі значним збільшенням концентрації іонів водню та обмінного алюмінію, що призводить до зниження родючості.
3. (кул.) Процес квашення або киснення харчових продуктів (наприклад, капусти, огірків) шляхом створення умов для діяльності молочнокислих бактерій.
4. (перен., розм.) Стан занепаду, застою, втрати живості та активності в соціальних процесах, діяльності організації тощо.
1. (про середовище, ґрунт, розчин тощо) Такий, що має підвищену кислотність; зі збільшеним вмістом кислот або кислотних сполук.
2. (перен., розм., про людину або групу) Такий, що перебуває у стані застою, бездіяльності, не розвивається; закостенілий, консервативний.
1. (про тісто, молоко, рідини) Починати піддаватися процесу бродіння, киснути, набувати кислого смаку та запаху внаслідок діяльності бактерій або дріжджів.
2. (перен., розм.) Впадати в стан млявості, апатії, нерозважливості; ставати задумливим, інертним, втрачати бадьорість.
1. Про рідини (особливо молоко, вино, тісто): псуватися внаслідок процесу бродіння, набувати кислого смаку та запаху внаслідок діяльності бактерій або дріжджів.
2. Перен. Втрачати бадьорість, енергію, життєву активність; ставати млявим, апатичним, поринати у важкі роздуми або бездіяльність.
3. Розм. Довго та нудно перебувати десь, затримуватися на одному місці, часто без певної мети.
1. (біохім., техн.) Процес, внаслідок якого органічні речовини (наприклад, вуглеводи) під дією мікроорганізмів (бактерій, дріжджів) або ферментів перетворюються на кислоти, спирти, гази тощо, що часто супроводжується характерними ознаками (зміною смаку, запаху, утворенням піни).
2. (перен., розм.) Стан занепаду, втрати живості, енергії, активності; процес застою, руйнування через бездіяльність або відсутність розвитку.
1. (техн.) Технологічна операція або стан, при якому металеву заготовку (зокрема, сталеву) витримують у розпеченому стані для вирівнювання температури по всьому перерізу перед подальшою обробкою (наприклад, куванням).
2. (техн., розм.) Процес або результат надмірного окиснення поверхні металу при його нагріванні, що призводить до значних втрат металу та утворення окалини.
3. (перен., розм.) Стан занепаду, застою, припинення розвитку; дія за значенням дієслова “закисати”.
Закиркатися — почати киркати, видавати характерні звуки, подібні до киркання (наприклад, про птахів, зокрема курчат).