1. (про рідину) почати інтенсивно кипіти, досягнувши температури кипіння; закипіти.
2. (переносно, про людину) втратити самовладання від сильного гніву, збудження або роздратування; розлютитися, розгніватися, «закипіти».
Словник Української Мови
1. (про рідину) почати інтенсивно кипіти, досягнувши температури кипіння; закипіти.
2. (переносно, про людину) втратити самовладання від сильного гніву, збудження або роздратування; розлютитися, розгніватися, «закипіти».
1. Довести рідину до стану інтенсивного кипіння, коли утворюються бульбашки пари та спостерігається бурхливе перемішування.
2. Роздратувати, розгнівити, спричинити сильне емоційне збудження в комусь (переносне значення).
1. Різко відкинути голову, тулуб або частину тіла назад, часто виражаючи емоцію (здивування, рішучість, зневагу тощо).
2. Закидати себе чимось, опинитися вкритим, засипаним чимось зверху (наприклад, снігом, піском).
3. (розм.) Випадково потрапити, залетіти кудись, опинитися в якомусь місці (часто небажаному або віддаленому).
4. (перен., розм.) Звернутися до когось із запитанням, зауваженням або докором, часто несподівано ари різко.
1. Який перебуває у стані запустіння, занедбаності; покинутий, без догляду.
2. Розташований далеко від населених пунктів, у важкодоступному місці; віддалений, глухий.
3. (у переносному значенні) Такий, що перестав бути актуальним, вживаним або пам’ятаним; забутий.
1. Рухаючи, перемістити щось на певну відстань, у певне місце, часто з силою або різким рухом; шпурнути, метнути.
2. Покласти, помістити або залишити щось десь, часто неохайно, мимохідь або так, що важко знайти.
3. Перен. Звернутися до когось з якимось словом, зауваженням, часто несподівано, різко або докірливо.
4. Заплутати, затягнути в щось (наприклад, сітку, тенета).
5. Розм. Завезти, доставити когось або щось у віддалене або важкодоступне місце.
6. Розм. Припинити регулярно чимось займатися, кинути (наприклад, роботу, звичку).
1. Який перебуває у стані запустіння, занедбаний, покинутий людьми (про місце, приміщення тощо).
2. Який залишений без уваги, забутий, не використовується (про ідею, справу, звичай тощо).
3. Який віддалений, глухий, розташований далеко від оживлених місць.
1. Сполучник, що вживається в підрядних реченнях часу для вираження дії, яка передує дії головного речення; відповідає значенням: перш ніж, перед тим як, до того як.
2. Уживається в підрядних реченнях умови для вираження передумови; відповідає значенням: за умови, якщо, коли.
Закиль — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області, на березі річки Супій.
Закидон — у мовленні української діаспори Північної Америки (переважно Канади), особливо старшого покоління: традиційний благодійний вечір, танці, вечірка або бал, організований громадською, церковною або молодіжною організацією з метою збору коштів на певні потреби.
Закидон — у тому ж контексті: зібрана в результаті такої події сума грошей, пожертвування.
1. Який призначений для закидання, метання чи перекидання через щось.
2. У військовій справі: який застосовується для обстрілу з закритих позицій, без прямої візуальної видимості цілі (про артилерію, міномет тощо).
3. У географії, геології: який був принесений, нанесений з іншої місцевості (про гірські породи, наноси).