Словник Української Мови
1. Розмовне. Почати інтенсивно ківати головою, зазвичай від сильного сміху, захоплення або в такт музиці.
2. Розмовне, переносне значення. Захопитися чимось, поринути у якусь справу або стан, часто до втрати контролю; займатися чимось надмірно або настільки інтенсивно, що забуваєш про все інше (наприклад, “закиватися роботою”).
1. Різко, з силою кивнути головою, зазвичай виражаючи схвалення, погодження або наказливий жест.
2. Перен., розм. Швидко, без роздумів погодитися з чимось, прийняти пропозицію.
1. Сполучник, що вживається для введення підрядних речень мети та вказує на намір, мету дії; відповідає значенням: для того щоб, щоб.
2. Сполучник, що вводить підрядне речення наслідку, вказуючи на результат або висновок; відповідає значенням: так що, а тому.
3. Застарілий сполучник, що вживався для введення підрядних речень часу та вказував на одночасність дій; відповідає значенням: поки, доки.
1. (про рідину) Починати кипіти, досягаючи температури кипіння; закипати.
2. (переносно, про сильні почуття, стан) Досягати найвищого ступеня напруження, інтенсивності; закипати, розгоратися.
1. (спеціально) закріплювати кетгутовим швом під час хірургічної операції.
2. (переносно, розмовне) закінчувати, завершувати щось, ставити крапку в якійсь справі.
Відбуватися, відбуватись (про подію, явище тощо).
Влаштовуватися, організовуватися (про збори, заходи тощо).
1. (спеціально) Застосовувати до когось, чогось методологію або принципи, описані філософом Джорджем Кетлі (Кетле), зокрема щодо кількісного аналізу соціальних явищ та використання статистичних даних для характеристики «середньої людини» (homme moyen) або соціальних тенденцій.
2. (переносно, рідко) Розглядати, оцінювати когось або щось виключно через призму середніх статистичних показників, узагальнень, не враховуючи індивідуальних особливостей або відхилень.
1. Який стосується або походить від села Закетли (назва населеного пункту).
2. Який стосується або походить від річки Закетли (назва річки).
1. Який стосується території, розташованої на захід від річки Сян та кордону по Керзону (лінії Керзона), де компактно проживає українське населення, зокрема в сучасних воєводствах Польщі (Перемишльському, Гарволінському тощо).
2. Який належить до українців, їхньої культури, мови, історії чи традицій, що походять із цих західних земель, або пов’язаний із ними.
Закерзоння — історична назва території сучасної східної Польщі, розташованої на захід від річки Сян та на північний захід від річки Західний Буг (тобто ліворуч, “за” річкою Керзон, якщо дивитися з боку України).
Закерзоння — умовна назва українських етнічних земель, що входили до складу Польщі між двома світовими війнами (1919–1939 роки) та на яких після Другої світової війни було проведено примусове переселення українського населення (так звана операція «Вісла»).
Закерзоння — у широкому вжитку, особливо в історичній та політичній публіцистиці, — українські землі, що протягом тривалого часу знаходилися під владою інших держав (переважно Польщі) і населені українцями (лемками, надсянням, холмщанами, підляшанами).