Словник Української Мови
Дійти до кінця, припинитися, перестати існувати або відбуватися (про процес, явище, подію тощо).
Вичерпатися, скінчитися (про запас чогось, ресурси).
Закінчити своє існування, припинитися (часто про життя).
Мати свій завершальний пункт, межу (про щось, що має просторову протяжність).
1. Довести щось до кінця, припинити виконання якоїсь дії або процесу; завершити.
2. Пройти навчання в якомусь закладі, здобути освіту; випуститися.
3. Припинити існування, діяльність чогось; ліквідувати, скасувати.
4. Розташувати або розмістити щось у кінці чогось; поставити точку, риску тощо.
1. Абстрактний іменник, що позначає властивість бути закінченим, завершеним; стан закінченості, повноти, цілісності.
2. У лінгвістиці — наявність у слова певного граматичного закінчення (флексії).
1. Дія за значенням дієслова “закінчити” або “закінчитися”; настання кінця чогось, припинення, завершення.
2. Кінцева частина, фінал чого-небудь (наприклад, художнього твору, події, періоду).
3. У граматиці: змінна морфема в кінці словоформи, що виражає граматичні значення роду, числа, відмінка, особи тощо.
4. У освіті: завершальний період навчання, а також випускні іспити та урочистості з цього приводу.
1. Такий, що має кінець, завершений, доведений до кінцевого результату.
2. (Про людину) Повністю сформований, з виразними (зазвичай негативними) якостями характеру; такий, що досяг крайнього ступеня вияву якоїсь ознаки (здебільшого із зневажливим відтінком).
Дійти до кінця, припинитися, перестати існувати або відбуватися.
Закінчити своє існування, припинитися (про явище, стан, процес).
Мати свій кінець, межу в просторі або часі.
Добігати кінця, вичерпуватися (про запас чогось).
1. Довести до кінця, завершити щось; припинити діяльність, роботу над чимось.
2. Перестати існувати, діяти; припинитися (про процес, явище, стан).
3. Навчатися десь, пройти курс навчання і отримати відповідний документ.
4. Розташувати, помістити що-небудь у кінці чогось.
1. Змінна частина слова, що стоїть після кореня та закінчує його; флексія.
2. Заключна частина, фінал чого-небудь (літературного, музичного твору, фільма тощо).
3. Технічний пристрій або деталь, що завершує, закриває кінець чого-небудь.
1. (дієслово) Утворити кільце, замкнутися в коло; набути форми кільця.
2. (дієслово, переносне значення) Розташуватися, вишикуватися колом, оточити когось або щось.
1. (про рідину, газ тощо) Утворювати кільце, замкнутий контур під час руху або циркуляції.
2. (перен., про процес, явище) Набувати замкнутого, циклічного характеру, коли кінець процесу стає початком нового, аналогічного.
3. (у техніці, біології) Перетворюватися на кільцеву структуру; утворювати замкнений ланцюг або цикл.