Словник Української Мови
1. Надавати чомусь форму кільця, згинати кільцем або утворювати замкнуте коло.
2. У біології, лісівництві: зрізати кільце кори на стовбурі дерева, щоб зупинити рух соків і викликати його засихання.
3. У техніці: з’єднувати кінці чогось (наприклад, трубопроводу, електричного кола) так, щоб утворилася замкнута система для циркуляції.
4. Переносно: охопити, оточити кільцем, блокувати рух по колу.
1. Ставати об’єктом кільцювання — наукового методу дослідження міграції птахів, що полягає в надяганні на лапку птаха легкого металевого кільця з номером і позначкою установи.
2. Отримувати кільцеподібну форму; замикатися в коло, в кільце.
3. Перен. Завершуватися, набувати цілісності, логічної завершеності (про процес, думку тощо).
1. Надівати кільце на щось або когось, позначати кільцем.
2. Оточувати, обносити чим-небудь у вигляді кільця; розташовувати по колу.
3. У біології, лісівництві: робити кільцеподібний надріз на корі дерева або гілки з метою дослідження, лікування або знищення.
4. У техніці: з’єднувати кінці чого-небудь, утворюючи замкнене коло, контур; замикати в кільце.
1. Процес навішування кільця (кілець) на лапу птаха з метою наукового дослідження його міграції, тривалості життя, особливостей поведінки.
2. Процес нанесення кільцевої позначки (наприклад, шляхом випалювання, таврування) на тварину (звіра, велику рогату худобу) для обліку, ідентифікації або контролю.
3. Перенісне значення: дія за значенням «закільцювати»; створення замкненого, ізольованого кола, наприклад, транспортного руху, процесу або соціальних зв’язків, що не мають виходу назовні.
1. Властивість або стан, коли щось утворює замкнене коло, кільце або цикл; наявність кругової структури чи зв’язку, де кінцеві точки з’єднані.
2. У техніці, транспорті, комунікаціях — організація системи (наприклад, доріг, маршрутів, мережі), при якій її елементи утворюють замкнений контур, що дозволяє рухатися без тупиків із поверненням у вихідну точку.
3. У біології, екології — замкнений кругообіг речовин, енергії або інформації в екосистемі.
4. У соціології, економіці — ситуація, коли процес або явище мають циклічний, повторюваний характер, утворюючи замкнене коло залежностей (наприклад, “закільцьованість бідності”).
1. Такий, що має форму кільця або кільцеподібну структуру; розташований, побудований або організований у вигляді кола.
2. (У біології, генетиці) Про молекулу ДНК або РНК, яка має замкнену ковалентними зв’язками кільцеподібну структуру, на відміну від лінійної.
3. (У транспорті, інфраструктурі) Про дорогу, маршрут або систему, які утворюють замкнене коло для руху.
4. (Перен.) Такий, що опинився в ситуації, де вихід або продовження ускладнене через замкненість циклу подій або залежностей; безвихідний.
1. (діал.) Те саме, що закіл — невеликий, часто заболочений лісок, галявина серед лісу, заросла чагарником ділянка.
2. (топонім) Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села в Івано-Франківській області.
Закят — обов’язкова щорічна милостиня (податок) у ісламі, що становить певну частку від майна та доходів віруючого і спрямовується на допомогу бідним, нужденним та інші суспільні потреби, визначені Кораном.
1. (розм.) Починати кущітися, утворювати кущі (про рослини).
2. (перен., розм.) Ставати густим, непрохідним, схожим на кущі (про волосся, заросли тощо).
1. (діал.) Заблукати в кущах, зайти в густі чагарники так, що важко вибратися.
2. (перен., розм.) Заплутатися в складних обставинах, опинитися в безвихідному становищі.