Значення
-
Абстрактний іменник, що позначає властивість бути закінченим, завершеним; стан закінченості, повноти, цілісності.
-
У лінгвістиці — наявність у слова певного граматичного закінчення (флексії).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. закінченість, р. закінченості, д. закінченості, з. закінченість, о. закінченістю, м. закінченості, к. закінченосте