1. У православній церкві — посада духовної особи, яка здійснює нагляд за парафіями та духовенством у певному окрузі (благочинні).

2. Адміністративно-територіальна одиниця в православній церкві, що об’єднує кілька парафій під керівництвом благочинного.

1. Високоморальне, побожне життя, що відповідає релігійним заповідям і нормам; благочестивість, набожність.

2. (у прямому значенні) Доброта, чесність, праведність як моральні якості людини.

1. Релігійно-моральна якість людини, що виражається у глибокій вірі, строгому дотриманні релігійних обрядів, правил і заповідей, у шанобливому ставленні до святинь і проявах милосердя.

2. (переносне) Найвища відданість якійсь ідеї, принципам або обов’язку; благоговіння, шанобливе ставлення.

Комплекс заходів, робіт та організаційних рішень, спрямованих на створення комфортного, зручного, естетичного та екологічно безпечного середовища для життя та відпочинку людей, що включає планування, облаштування та утримання територій, зелених насаджень, інженерної інфраструктури, малих архітектурних форм тощо.

1. Ступінь облаштування, упорядкованості та забезпечення комфортних умов для життя, праці чи відпочинку в населеному пункті, мікрорайоні, парку тощо; наявність необхідних зручностей, інженерної інфраструктури, естетичного вигляду та озеленення.

2. Стан об’єкта (території, будівлі), що характеризується високим рівнем упорядкування, зручності та естетичності в результаті проведених заходів з благоустрою.

1. Абстрактний іменник, що означає позитивну, корисну дію або вплив, здатність сприяти добробуту, покращенню, здоров’ю; доброчинність, корисність.

2. (Застаріле) Доброчинність, філантропія; конкретна діяльність на благо інших, благодійність.

1. Людина, яка займається благодійністю, надає безкорисливу матеріальну допомогу нужденним або суспільним установам.

2. Той, хто здійснює добрі справи, опікується добробутом інших людей.

1. Людина, яка займається благодійною діяльністю, надає безкоризнену матеріальну або іншу допомогу потребуючим, закладам, організаціям; добродійник, меценат.

2. (застаріле) Той, хто робить добро, сприяє добробуту когось; покровитель, заступник.

1. У християнській традиції — одна з найшанованіших святих, мати святого Миколая Чудотворця, яка вшановується разом з чоловіком Феофаном та сином у народному календарі 19 грудня (6 грудня за старим стилем) на Миколая Зимового.

2. У народних уявленнях — небесна покровителька, яку вшановують як заступницю родин, матерів та дітей, а також як подательку милості та добробуту; часто згадується в контексті родинного благополуччя.

1. Дія за значенням дієслова «благословляти»; церковний обряд або молитва, під час якої священнослужитель закликає благодать Божу на людину, предмет чи дію.

2. Звернення до Бога з проханням про допомогу, захист або даровання добра; молитва за благополуччя когось або чогось.

3. Дозвіл, схвалення (часто від старших або вищих) на якусь важливу дію, вчинок, рішення (наприклад, шлюб, подорож, початок справи).

4. Перен. Щось, що приносить радість, добро, душевний спокій, відчуття щастя; джерело великого задоволення.