благословіння

1. Дія за значенням дієслова «благословляти»; церковний обряд або молитва, під час якої священнослужитель закликає благодать Божу на людину, предмет чи дію.

2. Звернення до Бога з проханням про допомогу, захист або даровання добра; молитва за благополуччя когось або чогось.

3. Дозвіл, схвалення (часто від старших або вищих) на якусь важливу дію, вчинок, рішення (наприклад, шлюб, подорож, початок справи).

4. Перен. Щось, що приносить радість, добро, душевний спокій, відчуття щастя; джерело великого задоволення.

Приклади вживання

Приклад 1:
Бо ж за ним материна молитва й материне благословіння — а тим він ані в вогні не згорить, ані в воді не потоне. Аби лише брати були здорові та щасливі. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |