Словник Української Мови
Буква
1. У православній церкві — посада духовної особи, яка здійснює нагляд за парафіями та духовенством у певному окрузі (благочинні).
2. Адміністративно-територіальна одиниця в православній церкві, що об’єднує кілька парафій під керівництвом благочинного.
Приклад 1:
Не миле їй світло, не люба благочинність, а шкода настільки солодка, що сама себе за десятьох з’їдає. Жалами цього пекельного дракона є весь рід гріхів, а ось його сім’я: ненависть, злопам’ятність, гордість, лестощі, нена ситність, нудьга, каяття, туга, сум та інший невсипущий у душі черв’як.
— Тютюнник Григорій, “Вир”