Древослів

Словник Української Мови

благочестя

[blɑɦot͡ʃɛstjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Релігія) –

    Високоморальне, побожне життя, що відповідає релігійним заповідям і нормам; благочестивість, набожність.

  2. (Філософія) –

    (у прямому значенні) Доброта, чесність, праведність як моральні якості людини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. благочестя, р. благочестя, д. благочестю, з. благочестя, о. благочестям, м. благочесті, к. благочестя

Більше записів