1. Релігійно-моральна якість людини, що виражається у глибокій вірі, строгому дотриманні релігійних обрядів, правил і заповідей, у шанобливому ставленні до святинь і проявах милосердя.
2. (переносне) Найвища відданість якійсь ідеї, принципам або обов’язку; благоговіння, шанобливе ставлення.