Словник Української Мови
Буква
1. Недостатньо, незадовільно, не належним чином (про якість, стан, виконання чогось).
2. У стані нездужання, хвороби; неприємно, кепсько (про самопочуття).
3. Некоректно, нечесно, злісно (про вчинок, поведінку).
4. У значенні прислівникового вигуку для вираження осуду, невдоволення або загрозливе попередження.
Приклад 1:
Вона погано чула, і мені довелося декламувати їй вірші просто у вухо. Пасмо її волосся страшенно лоскотало мою щоку, але я, усвідомлюючи відповідальність моменту, мужньо витримала це випробування і дочитала вірш до кінця… У ті часи було заведено, що жодна офіційна особа (аж до найвищого ранґу), яка відвідувала Чернігів, не оминала музею.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Не те погано, що він „прийшов“, „знайшов“, ні — погано те, що він став такий, як усі. Вірші його не виблискують талантом, своєрідним, тичининським, а такі, як в усіх середніх аґітпоетів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”