благочинство

1. У православній церкві — адміністративно-територіальна одиниця, що об’єднує кілька парафій у межах єпархії, яку очолює благочинний (протоієрей), призначений єпархіальним архієреєм для нагляду за церковним порядком.

2. Застаріле: доброчинність, благодійна діяльність; також — доброчесність, порядність у житті.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |