1. Ступінь облаштування, упорядкованості та забезпечення комфортних умов для життя, праці чи відпочинку в населеному пункті, мікрорайоні, парку тощо; наявність необхідних зручностей, інженерної інфраструктури, естетичного вигляду та озеленення.

2. Стан об’єкта (території, будівлі), що характеризується високим рівнем упорядкування, зручності та естетичності в результаті проведених заходів з благоустрою.

1. Абстрактний іменник, що означає позитивну, корисну дію або вплив, здатність сприяти добробуту, покращенню, здоров’ю; доброчинність, корисність.

2. (Застаріле) Доброчинність, філантропія; конкретна діяльність на благо інших, благодійність.

1. Людина, яка займається благодійністю, надає безкорисливу матеріальну допомогу нужденним або суспільним установам.

2. Той, хто здійснює добрі справи, опікується добробутом інших людей.

1. Людина, яка займається благодійною діяльністю, надає безкоризнену матеріальну або іншу допомогу потребуючим, закладам, організаціям; добродійник, меценат.

2. (застаріле) Той, хто робить добро, сприяє добробуту когось; покровитель, заступник.

1. У християнській традиції — одна з найшанованіших святих, мати святого Миколая Чудотворця, яка вшановується разом з чоловіком Феофаном та сином у народному календарі 19 грудня (6 грудня за старим стилем) на Миколая Зимового.

2. У народних уявленнях — небесна покровителька, яку вшановують як заступницю родин, матерів та дітей, а також як подательку милості та добробуту; часто згадується в контексті родинного благополуччя.

1. Дія за значенням дієслова «благословляти»; церковний обряд або молитва, під час якої священнослужитель закликає благодать Божу на людину, предмет чи дію.

2. Звернення до Бога з проханням про допомогу, захист або даровання добра; молитва за благополуччя когось або чогось.

3. Дозвіл, схвалення (часто від старших або вищих) на якусь важливу дію, вчинок, рішення (наприклад, шлюб, подорож, початок справи).

4. Перен. Щось, що приносить радість, добро, душевний спокій, відчуття щастя; джерело великого задоволення.

1. (у християнстві) священнодійство або молитва, якою викликається благодать Божа на людей, предмети чи дії; благословення.

2. (переносно) щастя, благо, добробут, які даруються згори; благодать.

3. (застаріле) високий ступінь духовної досконалості, святості; блаженство.

1. Дія за значенням дієслова “благословляти”; урочисте побажання добра, щастя, успіху, що супроводжується певним обрядом (наприклад, хресним знаменням) і вважається виявом Божої ласки або заступництва.

2. Релігійний обряд, яким священнослужитель закликає благодать Божу на людей або предмети (наприклад, благословення води, хліба, молодят).

3. Переносно: схвалення, дозвіл або моральна підтримка на якусь важливу справу, дію чи рішення.

4. У церковній практиці: спеціальна молитва або служіння, присвячене певній події чи потребі (наприклад, благословення авто).

1. (істор.) Титул, що використовувався в Російській імперії для звертання до осіб дворянського походження (до окремих осіб — “ваше благородіє”, до групи — “їх благородіє”), а також до чиновників певних класів та офіцерів.

2. (перен., ірон. або жарт.) Звертання або характеристика людини, яка виявляє високі моральні якості, гідність, великодушність або веде себе з підвищеною, нарочито вишуканою манерою.

1. Високі моральні якості, що включають чесність, великодушність, самопожертву, вірність обов’язку та принципам, повагу до інших; шляхетність душі.

2. Високе гідне поводження, вихованість, ввічливість та тактовність у ставленні до оточуючих.

3. Застаріле: приналежність до привілейованого стану, дворянства (шляхетства).