благородіє

1. (істор.) Титул, що використовувався в Російській імперії для звертання до осіб дворянського походження (до окремих осіб — “ваше благородіє”, до групи — “їх благородіє”), а також до чиновників певних класів та офіцерів.

2. (перен., ірон. або жарт.) Звертання або характеристика людини, яка виявляє високі моральні якості, гідність, великодушність або веде себе з підвищеною, нарочито вишуканою манерою.

Приклади вживання слова

благородіє

Приклад 1:
Его благородіє может наш спор легко рішить. Да он же и в латынских дыспутах весьма, кажется, зол.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”