Словник Української Мови
1. Збільшувальна форма від слова “рот”: дуже великий рот або рот, що широко розкрився.
2. Застаріла назва гирла річки, місця, де річка впадає в море, озеро або іншу річку; вузька протока, що з’єднує водойми.
3. У техніці: широка отвір, вхідний або вихідний отвір чого-небудь (наприклад, печі, труби).
Ротіні — власна назва, що позначає рід викопних ссавців ряду парнокопитних, які існували в олігоцені на території сучасної Європи.
Військове звання старшого офіцерського складу кавалерії в арміях деяких країн (наприклад, у Польщі), що відповідало капітану в піхоті.
Історичне звання командира кавалерійської роти (сотні) в козацьких військах, а також у арміях Російської імперії (до 1917 року) та Української держави гетьмана Павла Скоропадського (1918 рік).
1. Властивість або стан, коли щось відбувається, здійснюється або існує лише в одному оберті, циклі або повторенні; однократність обертання або циклічної дії.
2. (У техніці, механіці) Характеристика механізму, процесу або системи, що передбачає або допускає лише один повний оберт вала, колеса або виконання одного робочого циклу.
1. Такий, що має лише один можливий варіант відповідності або інтерпретації; що не допускає двозначності або різних тлумачень.
2. У математиці та інформатиці: такий, що описує взаємно однозначну відповідність (бієкцію) між елементами двох множин, коли кожному елементу однієї множини відповідає лише один елемент іншої, і навпаки.
1. (тех.) Обертовий циліндр або ролик, що встановлюється на кінці якорного каната чи ланцюга для зміни напряму його руху та зменшення тертя; складова частина якірного пристрою судна.
2. (тех.) Ролик, котрий використовується в різних механізмах (наприклад, підйомних, транспортуючих) для передачі руху або зміни напряму троса, каната, стрічки.
1. Послуга мобільного зв’язку, що дозволяє абоненту користуватися мережами інших операторів (у тому числі за кордоном) за умов попередньої угоди між операторами.
2. Режим роботи мобільного пристрою (телефону, модему), при якому він автоматично підключається до доступної мережі іншого оператора, коли мережа його домашнього оператора недоступна.
3. У комп’ютерних мережах — процес переміщення користувача між різними точками доступу безперебійної мережі без розриву з’єднання.
1. Мережевий пристрій, що передає пакети даних між різними комп’ютерними мережами, аналізуючи IP-адреси призначення та вибираючи оптимальний маршрут; маршрутизатор.
2. Бездротовий пристрій (Wi-Fi-роутер), що поєднує функції маршрутизатора, точок доступу та часто комутатора (мережевого концентратора) для створення домашньої або офісної локальної мережі та забезпечення її підключення до інтернету.