Древослів

Словник Української Мови

  • одноокисень

    1. Хімічна сполука, утворена одним атомом кисню та одним атомом іншого елемента; монооксид.

    2. (У спеціальному контексті) Розмовна назва монооксиду вуглецю (CO) — безбарвного, отруйного газу без запаху, що утворюється при неповному згорянні.

  • рох

    1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Хмельницької областей.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на річці Рох.

  • одноокість

    1. Властивість або стан, що характеризується наявністю лише одного ока (зору), сліпотою на одне око.

    2. (Переносно) Обмеженість, вузькість сприйняття, кругозору або мислення; небажання або нездатність бачити повну картину.

  • роха

    1. В українській мові слово “роха” як загальновживаний іменник відсутнє. Воно може використовуватися як власна назва (наприклад, прізвище, топонім або назва компанії).

    2. У спеціалізованих контекстах (наприклад, в індійській культурі або міфології) “Роха” може бути власною назвою, що позначає конкретний об’єкт або поняття (наприклад, ім’я, назву планети в астрології тощо).

    3. В українській літературній мові та діалектах близьке за звучанням слово “ро́ха” (наголос на перший склад) може вживатися як народний варіант слова “ри́га” — будівля для сушіння снопів і молотьби.

  • одноосібний

    1. Який належить одній особі, здійснюється однією особою або призначений для однієї особи.

    2. Який характеризується наявністю лише однієї особи (у складі керівництва, власників тощо); індивідуальний.

  • рохкання

    1. Дію за значенням дієслова “рохкати” — характерні короткі, різкі звуки, що їх видають свині.

    2. Переносно — невиразне, недоладне бурчання, невдоволене говоріння під ніс, схоже на свиняче рохкання.

  • одноосібник

    1. Особа, яка самостійно, без співучасті інших, володіє чим-небудь або здійснює якусь діяльність.

    2. У сільському господарстві: селянин-господар, який веде індивідуальне, одноосібне господарство на власній або орендованій землі, не вступаючи до колективних об’єднань (кооперативів, колгоспів).

  • рохкати

    1. Видавати короткі, різкі, хрипкі звуки (про свиней).

    2. Перен. Говорити сердито, буркливо, невиразно; бурчати.

    3. Рідко. Важко дихати, хрипіти (переважно під час хвороби).

  • однолистий

    Який має лише один листок або складається з одного листа (у ботаніці).

    Який складається з одного аркуша паперу або має одну сторінку (про документ, видання тощо).

  • рохкатися

    1. (про тварин, переважно про свиней) видавати характерні короткі горлові звуки, задоволено похрюкувати, перебуваючи у стані спокою або насолоди.

    2. (переносно, про людину) говорити невиразно, глухо, бурмотіти щось недоладно або незадоволено; воркотіти.

    3. (переносно, рідше) тихо, нетерпляче або незадоволено скаржитися, ворчати.