ротмістр

Військове звання старшого офіцерського складу кавалерії в арміях деяких країн (наприклад, у Польщі), що відповідало капітану в піхоті.

Історичне звання командира кавалерійської роти (сотні) в козацьких військах, а також у арміях Російської імперії (до 1917 року) та Української держави гетьмана Павла Скоропадського (1918 рік).

Приклади вживання

Приклад 1:
Тоді-бо дійшло без­ладдє в Польщі до то­го, що ро­бив уся­кий ста­рос­та, уся­кий ротмістр, уся­кий знач­ний чо­ловік, що йо­му в бо­жевільну го­ло­ву прий­де, а найбільш із на­ро­дом не­оруж­ним, з міща­на­ми і хлібо­ро­ба­ми, ко­торі не ма­ли жод­но­го спо­со­бу суп­ро­тив йо­го ста­ти. По­ча­ли жовніри, кон­сис­ту­ючи в го­ро­дах і се­лах, без­за­конні окор­ми і на­пит­ки од лю­дей ви­ма­га­ти, жінок та дівчат ко­за­чих, міщанських і пос­по­ли­тих без­чес­ти­ти і мор­до­ва­ти, лю­дей се­ред зи­ми по лом­ках льодо­вих у плуг зап­ря­га­ти, а жи­дам при­ка­зу­ва­ли їх би­чо­ва­ти й по­га­ня­ти, щоб, на один сміх і на­ру­гу, лід плу­гом ора­ли й ри­со­ва­ли.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |