1. (діал.) Те саме, що замітка — короткий письмовий запис, нотатка, помітка.
2. (діал.) Те саме, що замітіння — помічення, спостереження, увага.
-
заміточка
Зменшувально-пестлива форма від слова “замітка” — короткий письмовий запис, невелике повідомлення або нотатка, часто використовується в розмовній мові.
-
замітник
1. Той, хто замічає, помічає щось; спостерігач.
2. У лінгвістиці: слово, яке виражає зауваження, короткий коментар мовця до свого висловлювання (наприклад, “на жаль”, “звичайно”, “мабуть”).
-
замітливий
1. Такий, що помічає, сприймає навколишнє; спостережливий, уважний.
2. Такий, що легко помітити; помітний, видимий, примітний.
-
замітка
1. Короткий письмовий запис, що фіксує думку, спостереження або фактичні дані для пам’яті або подальшого використання.
2. Невелика стаття або коротке повідомлення в пресі, що висвітлює конкретний факт, подію або питання, часто без глибокого аналізу.
3. Додатковий пояснювальний текст або коментар, розміщений у виданні (наприклад, у книзі, документі) окремо від основного матеріалу, зазвичай дрібним шрифтом.
-
замітитися
1. Стати помітним, привернути до себе увагу; виділитися серед іншого.
2. (розм.) Потрапити в поле зору, бути виявленим, поміченим кимось.
-
замітити
1. Помітити, звернути увагу на когось або щось, відзначити для себе.
2. Зробити коротку письмову позначку, запис про щось із метою запам’ятати або нагадати.
3. (У художній літературі, публіцистиці) Висловити зауваження, думку, дати характеристику комусь або чомусь.
-
замітач
1. Особа, яка займається замітанням, прибиранням сміття за допомогою мітли або щітки.
2. Пристрій, механізм або частина машини, призначені для замітання, згрібання чи очищення поверхні (наприклад, вуличний замітач, замітач на комбайні).
3. У спортивній термінології — гравець у керлінгу, який, ковзаючи перед каменем, тертьмом щіток змінює стан льоду, регулюючи швидкість і траєкторію його руху.
-
замітатися
1. Розмовне: поспішати, метушитися, виконувати щось у великій поспішності, часто без чіткого плану.
2. Розмовне: хвилюватися, непокоїтися, переживати через щось, втрачати душевну рівновагу.
3. Заст., діал.: заходитися, починати інтенсивно щось робити, часто з залученням значного зусилля або енергії.
-
замітати
1. Прибирати, зсуваючи сміття, пил, сніг тощо за допомогою мітли, щітки або подібного знаряддя.
2. Перен. Швидко рухатися, проноситися, охоплюючи або змітаючи щось на своєму шляху (про вітер, бурю, хвилі тощо).
3. Перен. Приховувати, робити непомітними сліди чогось, зокрема злочину; навмисно заплутувати щось.
4. У мисливській лексиці: проходити, обходити місцевість, виганяючи звіра з лігва або схованки.