1. Такий, що помічає, сприймає навколишнє; спостережливий, уважний.
2. Такий, що легко помітити; помітний, видимий, примітний.
замітливий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що помічає, сприймає навколишнє; спостережливий, уважний.
2. Такий, що легко помітити; помітний, видимий, примітний.
Відсутні