Словник Української Мови
1. У давньогрецькій міфології — бог кохання, син Афродіти, що зображався як крилатий юнак з луком і стрілами, які викликали любов або неприязнь.
2. У філософії, зокрема у Платона та в психоаналізі — потужна життєва сила, творчий принцип, прагнення до життя, єднання та створення, що часто протиставляється Танатосу (прагненню до смерті та руйнування).
3. У ширшому, загальновживаному сенсі — любовна пристрасть, чуттєве кохання, сексуальне прагнення.
вбоятися — дієслово, що означає почати відчувати страх, набратися страху перед кимось або чимось; злякатися.
1. Гетра — довга накладка на литку, що застібається збоку або ззаду, яку носять для захисту від холоду, бруду або як елемент деяких національних костюмів чи військової форми.
2. Гетра — в’язаний або трикотажний предмет одягу, що повністю охоплює гомілку та ступню, використовується переважно в спорті (наприклад, у футболі) або як модний аксесуар.
Вбризкувати — медичний термін, що означає введення рідини (ліків, вакцини, розчину) в організм людини або тварини за допомогою шприца, як правило, внутрішньом’язово або підшкірно.
1. Розмовне, експресивне. Потрапити в незручне, складне або неприємне становище через власну дію, вимовлене слово, обіцянку тощо; вплутатися, влізти в халепу.
2. Розмовне, експресивне. Заплутатися у власних словах, показати їхню неправдивість; допуститися грубої помилки або суперечності, розповідаючи щось, зокрема брехливе.
вборонитися — дієслово доконаного виду, яке означає: захистити себе від когось або чогось, відстояти свою безпеку, права або інтереси, часто шляхом активних дій чи спротиву.
1. Частина міста, переважно в середньовічній Європі, де зобов’язані були проживати євреї; єврейське селище в місті, обмежене для проживання інших груп населення.
2. Будь-яка частина міста, де компактно проживає будь-яка національна, расова або соціальна група населення, часто в умовах ізоляції та обмеження прав.
3. (Переносно) Умови життя, середовище або організація, що характеризуються ізоляцією, обмеженням свободи та відчуженням від решти суспільства.
1. (розм.) Увійти, зайти кудись повільно, з труднощами або неохоче, переважно про пішохода.
2. (перен., розм.) Випадково, несподівано опинитися десь або потрапити в якусь ситуацію.
1. Геологічний процес руйнування та знесення гірських порід і ґрунтів водою, вітром, льодовиками або силою тяжіння.
2. Медичний термін: поверхневе пошкодження або дефект шкірного покриву або слизової оболонки, що не поширюється на глибокі шари тканини.
3. Переносне значення: поступове ослаблення, руйнування, зношування чогось (наприклад, моральних цінностей, авторитету, прав).
1. (у сільському господарстві) Обробити поле, посів або ґрунт бороною для розпушування, подрібнення, знищення бур’янів або вирівнювання поверхні.
2. (переносно, рідше) Захистити, відстояти, огородити від чогось небажаного.