1. Обшивати, обшиваючи прикрашати щось (одяг, тканину) вишивкою, мереживом, тасьмою тощо.
2. Обшивати, обшиваючи облямовувати, окантовувати щось.
3. Розм. Обтикати когось — обзивати, лаяти, дорікати комусь.
-
розтісувати
1. Розширювати, роблячи тоншим, шляхом ударяння по металу (переважно розпеченому) молотом або ковадлом; куючи, надавати металу потрібної форми.
2. Розбивати, роздавлювати, розплющувати ударом чогось важкого; розтолочувати.
3. Розгортати, розкривати щось зім’яте або згорнуте (наприклад, папірець, тканину).
-
обтикатися
1. (розм.) Обростати чимось, покриватися щільно розташованими предметами або рослинами.
2. (перен., розм.) Оточити себе великою кількістю людей або речей, опинитися в оточенні когось, чогось.
-
обтикування
1. Дія за значенням дієслова “обтикувати” — обрізання, підрізання чогось (наприклад, гілок, кінців) для надання певної форми, вирівнювання або скорочення.
2. (у техніці, будівництві) Обробка країв, кромок або поверхні матеріалу (металу, дерева, каменю) шляхом зняття тонкого шару для вирівнювання, очищення або підготовки до подальших операцій.
3. (переносно, розм.) Різка критика, осудження когось або чогось; висловлювання докорів або зауважень.
-
розтісуватися
1. Розширюватися, ставати ширшим у результаті тиснення, удару або іншого фізичного впливу (про металеві предмети, деталі).
2. Розкриватися, розклеюватися, втрачати форму через механічне розтягування або розплющування (про з’єднання, шов тощо).
3. Перен. Розходитися, розсуватися, звільняючи прохід або простір (про натовп, тісний ряд чогось).
-
обтикувати
1. (техн.) Обрізати, обрубати або обпиляти виступи, зайві частини чогось для надання потрібної форми; підготувати кромку матеріалу.
2. (розм.) Обмежити, скоротити чи припинити щось, часто раптово або різко (наприклад, обтикувати розмову, витрати).
-
розтіч
1. Рідкісний варіант слова “розтока” — місце, де річка розгалужується на кілька рукавів або проток, або саме таке розгалуження.
2. У технічній термінології — діапазон, межа або інтервал коливання, зміни якихось величин, параметрів (наприклад, розтіч напруги, розтіч швидкості).
3. У переносному значенні — розходження, розбіжність у чомусь (наприклад, розтіч у думках, показаннях приладів).
-
розтічка
1. Технічний термін, що позначає процес або результат розтікання, розливання рідини, розповсюдження чогось у різні боки від центру; розлив, розтікання.
2. У техніці, зокрема в машинобудуванні — деталь, елемент механізму (наприклад, у паливній апаратурі), призначений для розподілу, направлення потоку рідини або газу.
3. Рідковживане позначення місця, де щось розтікається, розгалужується (наприклад, розтічка річки).
-
обтикуватися
1. (розм.) Набувати тику, ставати тиковим, тобто набиратися сили, міцності, енергії; загартовуватися.
2. (перен., розм.) Ставати спритним, досвідченим, кмітливим у якійсь справі; набивати руку.
-
розтлитель
1. Той, хто розтлює, спричиняє розтління; розбещувач, спокусник.
2. (у спеціальному вжитку) Хімічна речовина, каталізатор або інший агент, що викликає розклад, гниття, тління органічних матеріалів.