1. Обробити тесанням, надати чомусь певної форми за допомогою сокири, тесла тощо (про камінь, дерево).
2. Перен. Надати комусь чи чомусь більш досконалої, витонченої форми; відшліфувати, обробити (про мову, стиль, поведінку тощо).
-
розтіпаний
1. Розсіяний, неуважний, нездатний зосередитися на чомусь одному; той, хто легко відволікається від основної справи.
2. Неохайний, недбало одягнений; такий, що має неакуратний, розхристаний вигляд.
3. Розгублений, збентежений, який не може швидко зорієнтуватися в ситуації.
-
обтесуватися
1. Стати обтесаним, набути певної форми внаслідок обтесування (про камінь, дерево тощо).
2. Перен. Набути певних навичок, звичок, стати ввічливим, вихованим; вишліфуватися.
-
обтиканий
1. (про рослини) Такий, що має обтичку — захисне обгортання стовбура, гілок або коренів для захисту від морозу, шкідників або механічних пошкоджень.
2. (перен., розм.) Про людину: тепло, навіть надмірно, закутаний у одяг.
-
розтіпатися
1. Розпастися на окремі нитки, волокна або частини через зношування або механічне пошкодження (про тканину, мотузку тощо).
2. Розпуститися, розв’язатися (про вузол, косу, плетіння).
3. Перен. Розхитатися, втратити цілісність, дисципліну; почати поводитися розв’язно, нездержано.
-
обтиканість
Обтиканість — властивість за значенням дієслова “обтикати(ся)”, що означає обвивання, оповивання чогось чимось гнучким (наприклад, рослинами, пасмами).
Обтиканість — стан предмета, місця або поверхні, який густо вкритий, обвитий або обсіяний чимось дрібним, що звисає або стирчить (наприклад, краплями, шипами, прикрасами).
-
розтіпаха
1. Розсіяна, неуважна людина, яка схильна до втрати або забування речей, часто неохайна у побуті.
2. Людина, яка поводиться незграбно, незлагоджено або недбало одягнена.
3. (Уживається як лагідний докір або жартівливе звернення) Про дитину або близьку людину, яка щось розкидала, забула або зробила неохайно.
-
обтикання
1. Дія за значенням дієслова “обтикати” — прикрашання чогось, розміщення предметів навколо чогось або по краях (наприклад, обтикати віночок квітами).
2. В архітектурі та будівництві: спосіб облицювання або оздоблення поверхні (наприклад, стіни) штучним або природним каменем, цеглою, плиткою, при якому матеріал кріпиться до основи.
-
розтісування
Розтісування — процес обробки металу шляхом послідовних ударів молотом або пресом для надання заготовці потрібної форми, подовження або зменшення її перерізу.
Розтісування — технологічна операція в кузнечному чи штампувальному виробництві, що полягає у деформуванні розжареної або холодної металевої заготівлі між бойками з метою її видовження.