облицювання

1. Дія за значенням дієслова “облицювати” — покриття поверхні будь-якого матеріалу (цегли, каменю, плитки, панелей тощо) для захисту, оздоблення або вирівнювання.

2. Шар матеріалу (керамічної плитки, каменю, декоративної штукатурки, сайдингу та ін.), яким покривають стіни, фасади, печі, підлоги або інші конструктивні елементи для їх оздоблення, зміцнення або утеплення.

3. (у техніці) Захист поверхні деталі, конструкції тонким шаром іншого, зазвичай більш міцного, корозійностійкого або декоративного матеріалу (наприклад, облицювання гумкою, пластиком, металами).

Приклади вживання

Приклад 1:
Вивчення мінералів та твердих гірських порід за колекційними зразками, а також на прикладах і взірцях побутових та естетичних виробів і споруд (у тому числі постаменти пам’ятників, пам’ятники з каменю, кам’я ні облицювання, бруківка тощо). Визначення назв порід і мінералів, а також їх хімічного складу (за довідковими матеріалами), класифікаційне визначення.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |