1. (про тварин, перев. про собак) Відчувати сильний збудливий стан, пов’язаний з полюванням або переслідуванням здобичі; входити в азарт, запалюватися.
2. (перен., розм.) Сильно захоплюватися чимось, входити в раж, запалюватися до нестями.
-
розтриножуватися
Розтриножуватися — ставати в позу з широко розставленими ногами; розставляти ноги, щоб зайняти стійку або впевненіше втримати рівновагу.
-
обтуратор
1. Медичний пристрій для тимчасового або постійного закриття (обтурації) порожнин, проходів або дефектів у тканинах чи органах (наприклад, у хірургії, стоматології).
2. У техніці — деталь, клапан або пристрій для перекриття потоку рідини, газу або для герметичного закриття отвору.
3. У поліграфії та палітурній справі — пристрій або пристосування для нанесення клею на корешок книжного блоку.
-
розтриньканий
Розтриньканий (від дієслова “розтринькати”) — такий, що витратив гроші або майно марно, безглуздо, без відчуття їх цінності; скуйовджений, розтрачений.
Розтриньканий (переносно) — такий, що втратив життєві сили, здоров’я, молодість або час через марнотратство, розгульне життя; змарнований, спустошений.
-
обтураційний
1. Стосовний до обтурації, призначений для обтурації (закупорювання, закриття просвіту порожнистого органа, каналу тощо).
2. У стоматології: призначений для пломбування (заповнення) кореневих каналів зуба.
-
розтринькання
1. Розголошення, розповсюдження (переважно секретних або конфіденційних відомостей); розблаговщення.
2. Марнотратне, безгосподарське витрачання, розтрата (грошей, майна, ресурсів).
3. Розкидання, розсипання чогось дрібного (наприклад, зерна, намистин).
-
обтурація
1. Закупорювання, закриття просвіту порожнистого органа, судини або протоки внаслідок внутрішнього процесу (наприклад, тромбом, пухлиною, каменем) або введення стороннього тіла.
2. У стоматології — пломбування кореневих каналів зуба спеціальним матеріалом з метою запобігання потраплянню інфекції.
-
розтринькати
1. Розтратити, витратити без розуму, марно, дурно (гроші, майно тощо).
2. Розпорошити, розкидати, розсипати (часто про зерно, крупи тощо).
3. Перен., розм. Розповсюдити, розголосити (новини, таємницю).
-
обтурувальний
1. (у медицині) Пов’язаний з обтурацією, що стосується закупорки або закриття просвіту порожнистого органа (судини, кишки, бронха тощо).
2. (у техніці) Призначений для закупорювання, закриття отвору або каналу; заглушальний, закупорювальний.