Словник Української Мови
Розтратити гроші, майно, марно витратити щось цінне (зазвичай про значну суму або ресурси).
Розсипатися, розпастися на дрібні частини, втратити цілісність (про предмети).
Перен. Розпорошити сили, марно витратити енергію, час, здібності на дрібні або безрезультатні справи.
Обтьопаність — властивість за значенням дієслів “обтьопати” та “обтьопатися”; стан, коли щось обгорнуте, обкладене, обкладений чимось з усіх боків.
Розтринькування — процес перетворення великих грошових сум на дрібні купюри або монети, а також самі розмінні гроші, отримані в результаті такої дії.
Розтринькування — розподіл, роздрібнення чогось цілісного (наприклад, капіталу, майна, земельної ділянки) на окремі, часто невеликі частини.
Розтринькування — переносно: втрата цілісності, єдності, сили чогось внаслідок поділу на дрібні, часто неефективні частини або через марну витрату ресурсів (часу, зусиль, уваги).
Розтринькувати — розбити, розтрощити, розламати на дрібні частини щось крихке, ламке (переважно скляне або керамічне).
Розтринькувати — перен. марно, безглуздо витратити, розтратити гроші, майно, життєві сили або час.
1. (розм.) Обійняти когось, охопити руками, притиснути до себе.
2. (перен., розм.) Щільно огорнути, охопити собою (про почуття, стан тощо).
Розтринькуватися — дієслово доконаного виду, що означає розбитися, розігнатися на дрібні частини, часто з характерним дзвінким звуком (наприклад, про скляний або порцеляновий предмет).
Розтринькуватися — переносно: розсипатися, розпастися, втратити цілісність (про плани, сподівання тощо).
Розтринькуватися — розмовне: марно, безрезультатно витратити, розтратити гроші або майно.
1. (розм.) Обпікатися, обпалитися від вогню або гарячих предметів.
2. (перен., розм.) Зазнати неприємностей, невдачі, отримати сувору дога́ну або покарання.
Обтьопування — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
Розтринькувач — власна назва персонажа з українського фольклору та народних казок, злий дух, чорт, який спеціалізується на розтринькуванні (розкиданні, розпорошенні, нищенні) чогось, часто асоціюється зі згубником врожаю, розкрадачем сіна чи зерна.
Розтринькувач — заст. ірон. або образл. позначення людини, яка марнотратно, безгосподарно розтринькує, розтрачує майно, гроші або інші ресурси.
Розтринькувачка — власна назва персонажа з українського фольклору та літературних творів, зокрема з казки Івана Франка “Лис Микита”, де вона є дружиною Лиса Микити; персоніфікація хижої, сварливої та підступної істоти.
Розтринькувачка — ужиткова назва або жартівливе прізвисько для людини (переважно жінки), яка схильна до постійних скарг, злих викриків, сварок або пустопорожньої базікання.