обтуратор

1. Медичний пристрій для тимчасового або постійного закриття (обтурації) порожнин, проходів або дефектів у тканинах чи органах (наприклад, у хірургії, стоматології).

2. У техніці — деталь, клапан або пристрій для перекриття потоку рідини, газу або для герметичного закриття отвору.

3. У поліграфії та палітурній справі — пристрій або пристосування для нанесення клею на корешок книжного блоку.

Приклади:

Відсутні