1. (про рослини) такий, що вкритий обметом — білуватим нальотом, що нагадує павутиння або порох.
2. (перен., рідко) такий, що має ознаки виснаженості, знесилення; зів’ялий, змарнілий.
обметаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Баба тикнула туди патиком і справді витягла з води якийсь невеликий пакунок, обметаний тканиною і мотузками.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Частина мови: прикментик () |