розсипання

1. Дія за значенням дієслова “розсипати” — розподіл, розкидання, розміщення дрібних частинок або предметів по поверхні або в просторі.

2. Стан або результат такої дії; безладне скупчення, нагромадження дрібних, часто однакових предметів.

3. У фізиці та техніці — розсіювання (дисперсія) частинок, хвиль або енергії при їхній взаємодії з середовищем або перешкодами.

4. Переносно — втрата цілісності, організованості; розпад, розпад групи, колективу або системи на окремі, незв’язані частини.

Приклади вживання

Приклад 1:
Як же не надіється, коли сумує із -за розсипання праху? Чи не це означає таке серце: “Побачив: наче попіл, серце їх, і спокушаються, і жоден не зможе звільнити свою душу”?
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |