розсіювання

1. Дія за значенням дієслова «розсіювати» — поширення, розподіл чогось на великій площі або в різних напрямках.

2. (фіз.) Зміна напряму поширення хвиль (світлових, звукових тощо) при їхній взаємодії з середовищем або перешкодами.

3. (перен.) Втрата концентрації уваги, зосередженості; стан розгубленості або неуважності.

4. (с.-г.) Посів насіння розкидним способом (вручну або машиною), без рядків.

5. (мат., стат.) Міра розкиду значень випадкової величини навколо її математичного сподівання (наприклад, дисперсія).

Приклади:

Приклад 1:
У міру розсіювання туману (надалі погода була сонячною) Респондент набував певних типових для себе ознак (блукання вишкіру, протирання окулярів, інше). Під час запропонованого учасникам танцю (релятивізм гріхів і чеснот) Респондента було запрошено Гординею- Смиренням (Txss).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
В ці енергетичні протяги між віками, в це ненастанне розсіювання аури по всьому простору? Я звик поважати різність і непростоту.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Таким чином, частинка на якій ві д- бувається розсіювання α-частинок займає в атомі об’є м, який значно менший від об’єму атома. Резерфорд теоретично розглянув задачу про розсіювання α-частинок у к у- лонівському електричному полі частинки, що має заряд Q. Кут відхилення α- части- нок θ тим більший, чим менша віддаль p від ядра до початкового напрям ку руху α- частинки (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”