обтурація

[obturɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Закупорювання, закриття просвіту порожнистого органа, судини або протоки внаслідок внутрішнього процесу (наприклад, тромбом, пухлиною, каменем) або введення стороннього тіла.

  2. У стоматології — пломбування кореневих каналів зуба спеціальним матеріалом з метою запобігання потраплянню інфекції.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обтурація, р. обтурації, д. обтурації, з. обтурацію, о. обтурацією, м. обтурації, к. обтураціє

Більше записів