обтурація

1. Закупорювання, закриття просвіту порожнистого органа, судини або протоки внаслідок внутрішнього процесу (наприклад, тромбом, пухлиною, каменем) або введення стороннього тіла.

2. У стоматології — пломбування кореневих каналів зуба спеціальним матеріалом з метою запобігання потраплянню інфекції.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |