1. Розбити, роздавити, розтрощити щось тверде, зробити тріски, уламки.
2. Розширити, розплющити, сильно відкрити (переважно про очі, рот).
3. Розгромити, розбити наголову (про військові дії).
-
обтягування
1. Дія за значенням дієслова “обтягувати” — покриття чогось тканиною, шкірою тощо для надання певного вигляду або міцності.
2. (техн.) Процес натягування, накручування або намотування матеріалу (наприклад, дроту, стрічки, плівки) на поверхню або каркас для створення оболонки, посилення конструкції або ізоляції.
3. (перен., рідко) Набуття або надання чомусь ознак тяжкості, ускладнення; стан обтяження.
-
розторощитися
Розширитися, розкритися надто широко, роззявитися (про рот, вії, очі тощо).
Розкритися, розпастися на частини від удару, тиску, падіння; розбитися, розтрощитися.
Перен. Розкритися, розпастися, втратити цілісність (про об’єднання, колектив).
-
обтягувати
1. Покривати чимось щільним, що щільно облягає, обмотувати, обтягати.
2. Робити важким, тяжким, ускладнювати; накладати обтяження, тягар.
3. (у фінансовій, юридичній сфері) Накладати якісь зобов’язання, платежі, податки тощо.
-
розторсаний
Розторсаний (від дієслова “розторсати”) — такий, що має розкуйовджене, розпатлане волосся або шерсть; неохайний, нечесаний.
Розторсаний — переносно: такий, що перебуває у стані крайнього збудження, розгубленості або неохайності (про людину, її вигляд, думки тощо).
-
обтягуватися
1. (пасив до обтягувати) Ставати обтяженим чимось, опинятися під тягарем чогось (фізичного або морального); набувати ознак обтяженості.
2. (переважно у 3-й особі) Ставати важким, громіздким, набувати зайвої ваги або об’єму; навантажуватися чимось додатковим.
3. (перен.) Ставати складним, заплутаним, набувати додаткових ускладнень (про ситуацію, справу тощо).
-
обтягувач
Обтягувач — спеціальний пристрій або інструмент, призначений для щільного обтягання, натягування або обтискання чого-небудь (наприклад, обруча на бондарній посудині, покришки на колесі).
Обтягувач — робітник, який займається обтяганням (обтягуванням) чого-небудь у певному виробничому процесі.
-
розторсання
1. (діал.) Дія за значенням дієслова “розторсати” — розчісування, розплутування волосся або вовни.
2. (перен., рідк.) Сильне хвилювання, збудження, стан розгубленості або метушні.
-
розторсати
1. Розплутати, розчесати щось зім’яте або сплутане (наприклад, волосся, нитки).
2. Розпоряджатися, розтринькувати майно, гроші; марнотратити.
3. Розхитати, послабити щось міцне, стійке (наприклад, здоров’я, організацію).