Словник Української Мови
1. (про предмети) Ставати важким, громіздким через надмірне навантаження або прикріплення чогось зайвого; обтяжуватися.
2. (переносно, про людину) Брати на себе занадто багато обов’язків, справ, турбот; ставати перевантаженим ними.
3. (застаріле) Обв’язуватися, оповиватися чимось (наприклад, хусткою).
Який втратив фізичну форму, спортивну натренованість через відсутність регулярних тренувань.
Який втратив навички, професійну майстерність або звичку до певної діяльності через тривалу перерву в її виконанні.
1. Розмовна назва вантажного автомобіля з напівпричепом, зчленованого автопоїзда для перевезення великих вантажів; фура.
2. У спортивних змаганнях (переважно велосипедних) — спортсмен або команда, які задають високий темп руху на дистанції, виконуючи роль “тягача”, що “витягує” пелотон або інших учасників.
Стан організму, що виникає після тривалої перерви у регулярних тренуваннях, характеризується зниженням фізичних кондицій, витривалості, сили та координації.
1. Розбудити когось, виводячи зі стану сну або дрімоти, часто діючи різко, шумно або настирливо.
2. Привести когось до активності, збудження або емоційного піднесення, розворушити, розбалакати.
3. Розкрити, виявити щось приховане, дізнатися про щось внаслідок настирливих розпитувань або спостережень.
1. Який має на собі обтяження, додаткові зобов’язання, тягар (часто фінансовий або моральний).
2. У спеціальному вжитку (наприклад, юридичному, фінансовому): такий, що має певні зобов’язання, обмеження чи застави (про майно, права).
1. Розпочати діяти швидко, енергійно, метушливо, зазвичай після вагання ані бездіяльності; розгаратуватися, закрутитися.
2. Розпочати багато і швидко говорити; забалакати, забренькати.
1. Щільно обхопити, обгорнути, обтягти чимось, натягнути на щось (про одяг, взуття тощо).
2. Покрити, обволікти, обтягти якоюсь тканиною, матерією для надання певного вигляду (про меблі, стіни тощо).
3. (перен.) Накласти на когось обов’язки, зобов’язання, які утруднюють, стримують дії або обтяжують психологічно.